Воанергес

А зібрались ми ще у 1998 році у м. Києві і з того часу відроджуємо дух старовинного кобзарсько-лірницького та театрально-вертепного мистецтва сучасними засобами, а також пробуємо відтворити уявну музичну атмосферу трипільської, скіфської та праслов'янської епох. Якби тоді був рок, то він мав би бути схожим на наш... «Воанергес» регулярно виступає у Києві та в різних містах України та закордоном. Приймав участь у фестивалях «Білі ночі» (Крим), «Мазепа-фест» (м. Полтава), «Білий ангел» (м. Славутич), "Етноленд" (Москва), "SOS" (Польща), "Interceltico de Sendim" (Португалія). Офіційний сайт: www.voanerges.net Воанергес це: Андрій УСКОВ, (бас-гітара, звук). Народився Андрюха в м.Сміла, на Черкащині. Там вчився в музшколі на піаніста і вивчився. Став чудовим басистом, звукорежисером та аранжувальником, і взагалі, доброю, скромною людиною, таким собі бродячим артистом-пілігримом. Працював у якомусь аматорському київському театрі, (що проявилось на зйомках кліпу). Співпрацював з різними виконавцями, об'їздив Україну, Урал та Німеччину. Зараз Андрій задоволений своєю квартирою, дружиною, комп'ютерною мишкою (має домашню студію), диваном (любить на ньому лежати й читати), нашим воанергесівським братством та дякує за все це Богу. Валерій ОГОРОДНІК, (гітара, дримба, зозулька, спів, аранжування, вірші, музика, драйв). Народився 7 червня 1972р. у м. Біла Церква. Вчився грати класику у музшколі та "метал" у дворових командах. Після вступу у Київське музучилище ім. Глієра присів на джаз. Прийшов у "Воанергес" в 1998 році і "пересів" на фольк. Перед тим працював у Ансамблі пісні й танцю прикордонників разом з Геною та Вальком, які й запросили у "Воанергес". На початку спільної творчості разом із хлопцями репетирував у досить екстремальних умовах. Доводилось кожен раз перти апаратуру через великий зал у підвал, а після – назад. В 1999 р. одружився, але це не стало завадою на шляху нашої творчості. В 2001 р. у Валери народилася донька. Це теж не стало перепоною, навпаки, почали з'являтись ідеї та пісні для нашого гурту. Потім воанергесівцям подарували невеличкий мішок грошей, на них вони купили першу апаратуру та деякі інструменти. Стало легше і фізично, і морально. Вже мають 2 альбоми, починають писати 3-й. Шукайте диски гурту "Воанергес" в продажних закладах! Хай щастить! Валентин ЯНКІВСЬКИЙ (барабани). Народився в невеличкому селищі Гребінки на Київщині. Це місце завжди славилось своїм фольком, тому змалку почав бити мамині баняки під музику з радіоли. Зрозумів, що "ударником" бути простіше, бо нотної грамоти нікому було навчити – серед знайомих її ніхто не знав. Так Валько почав грати на весіллях. Потім закінчив Київське училище культури. Потім – армія (духовий оркестр), потім торгував зубами (пластмасовими протезами). Потім – військовий ансамбль пісні та танцю. Потім навернувся до Бога, зустрів хлопців з "Воанергесу" і опинився з Божої волі у цьому колективі. І пішло-поїхало... Жонатий, має 10-річного сина. Мріє, щоб через музику "Воанересу" більше блудних синів повернулись до Батька, і світ став кращим. На все добре! З Богом! Геннадій БЕНЬ (труба, всілякі дудки, спів, адміністрування). Народився 9 травня 1973 року в Білій Церкві, з великим бажанням грати у гурті "Воанергес", а для цього прийшлось вивчити ноти та навчитись грати на: трубі, зозульці, сопілці, нервах та співати. Вчився цьому в Київському музучилищі та на практиці у військовому ансамблі прикордонників, де після строкової служби залишився працювати. Пройшовши прослуховування у себе і в Романа Макогона, потрапив у "Воанергес", і з 1998 року з Романом почали тернистий шлях до мети. Має дружину та доцю (вже танцює та ще не розмовляє). "Воанергес" для Геннадія – справа життя; хоче, щоб Україна змінилась і прикладає всі зусилля, щоб нова українська пісня звучала у всьому світі та несла духовне тепло й любов в кожне серце. Успіхів Вам! Роман МАКОГОН (клавіші, тилинка, зозулька, сопілка, спів, вірші, музика, мрії, ідеї). Народився на кордоні цивілізацій та ідеологій – на річці Збруч (в місті Волочиську Хмельницької обл.), мабуть тому півжиття прожив із щирою комуністичною вірою і пів – із щирою християнською. Закінчив Київське "музилище", відділ народних інструментів (баян) та Інститут культури, тоді ще не Поплавського, естрадно-духовий відділ (джазове фортепіано). Як бачите, знову вибір між двома культурами, але зараз Роман їх об'єднав у "Воанергесі". Також пройшов стаціонарно армію, вивчившись нащось на радиста, але зате там почав спересердя писати вірші. Після "кулька" вимушений був через шансоновий занепад 90-х працювати 5 років в "Ансамбле пенсии и пляшки погранвойск" (знову кордон, – тільки що дійшло!), де познайомився з майбутнім екіпажем "Воанергесу" (скажу Вам по-секрету, навіть Славко Вакарчук прослуховувався в той "Ансамбль", - такі були "веселі часи", але йому повезло більше, – не взяли, мабуть, через "нестроевой" тембр голосу). Потім одружився й народив сина. З 1995 року почав підробляти аранжувальником в одній з київських християнських місій. Там і змінився мій світогляд, і там почав виношувати ідею зародження українського професійного госпелу з національним обличчям, адже в усіх не комунівських державах це невід'ємна частина шоу-бізнесу ( до речі, з легкої руки О. Євтушенка нас так і позиціонують: перший український госпел-рок гурт). Втілення ідеї відбулося у 1998. Бог послав енергійного соратника Геннадія, вдвох ми успішно почали "розбудову" ("бензин ваш, ідеї наші", – О.Бендер). Перші склади гурту були якісь недолугі: 2 гітаристи (потім прийшов 3-й), 2 барабанщики (але один співав з мікрофоном у руці), жодного басиста (зате потім вони мінялись щомісяця, один з них – Сашко-"бетмен" – випав п'яний перед концертом з 2 поверху гуртожитку і вдарив пальчик об бетон), була навіть співачка... Зараз співаємо самі, самоуправління колективне, ввели заборону на фронтменів, лідерів, песимізм та жінок, басисти міняються вже рідше, останній (Андрій) обіцяв не цибати... Одним словом, все налагодилось і вже є плоди. Паралельно заробляємо на життя як сесійні, студійні, джазово-фестивальні, кабачні і т. д. музиканти. Вірю, що завдяки нашій музиці українці у селах згадають, що вони – люди, а люди у містах згадають, що вони – українці. Підготувала О. Кришталева® Read more on Last.fm. User-contributed text is available under the Creative Commons By-SA License; additional terms may apply.